Буржуазі́я (фр. bourgeoisie французька: [buʁʒwazi] ^ⓘ, від давньо-фр. burgeis — містяни, від burc, borg — місто) — соціальна верства або клас власників підприємств, купців і заможних людей загалом, який виник у Пізньому Середньовіччі, як «середній клас» між селянством і аристократією.^[1]

Буржуазія у своєму первісному розумінні тісно пов'язана з політичною ідеологією лібералізму та її існуванням у містах, визнаних такими в їхніх міських статутах (наприклад, муніципальних хартіях, привілеях міст, німецькому міському праві), тому буржуазією могли бути лише містяни.^[2] Селяни ж існували в іншій правовій системі.

У марксизмі буржуазія — це клас сучасних капіталістів, власників засобів суспільного виробництва і підприємців, що застосовують найману працю. Основною умовою існування й панування буржуазного класу є нагромадження багатства в руках приватних осіб, утворення й збільшення капіталу, що формує його інтереси в суспільстві.^[3]

Буржуазія, як початкова історична назва вільних містян (бюргери, буржуа) на противагу іншим панівним, або навпаки, підневільним суспільним станам феодального суспільства — селянству, дворянству і духовенству — виникає в Європі в епоху пізнього Середньовіччя. У письмових джерелах вперше згадується в 1565 році. В епоху індустріалізації, розвитку ринкових відносин та становлення капіталізму, буржуазія кількісно значно виростає за рахунок інших феодальних класів, та поступово перетворилася на провідну (з точки зору марксизму «панівну») соціальну верству, котра володіє основними засобами виробництва. Французькі утопічні соціалісти і комуністи (зокрема, вже К. А. Сен-Сімон, який протиставляв буржуа робітникам) поширили поняття «буржуазія» на багатих представників середнього класу.

У марксизмі, який описував соціально-економічні процеси в Західній Європі середини ХІХ ст., а особливо в його східних версіях — в радянському марксизмі-ленінізмі (сталінізмі), а також в маоїзмі — сучасний історичний прогрес відбувається на тлі невгасаючою боротьби двох протилежностей — пролетаріату і буржуазії. Отже ця боротьба є головною рушійною силою історичного поступу. Політична перемога пролетаріату над іншими класами (в тому числі над буржуазією) зветься «соціалістичною революцією». А встановлення соціалістичної влади, або соціалістичного ладу в країні («диктатура пролетаріату») неодмінно веде до знищення буржуазії як класу. Самостійне селянство, за комуністами, також мусить бути як клас знищено. Маркс та Енгельс визнавали, що буржуазія, руйнуючи феодальні пережитки, діяла революційно й відіграла дуже важливу роль у розвитку продуктивних сил. Але з розвитком капіталістичного виробництва та загостренням класових суперечностей вона стає реакційною силою.

Перші представники буржуазії в Україні з'явилися ще у 17 столітті, коли почав зароджуватися ринок, зростали міста, виникали перші мануфактури.

Безпосереднє оформлення буржуазії відбулося в 30 — 40–х роках ХІХ ст^[4] з перемогою фабрично-заводського виробництва у пореформену добу, коли нестримно зростали підприємницькі верстви. За даними одноденного Всеросійського перепису 1897 року, в Україні налічувалося великої буржуазії 289,5 тисяч осіб (разом із сім'ями), дрібних заможних господарів — 413,6 тисяч, дрібних незаможних виробників — 910 тисяч. У групі населення, яке жило прибутками від капіталів і нерухомого майна, українців разом із сім'ями налічувалося 74,6 тисяч, або близько 28 % загальної чисельності цієї категорії населення.

У пореформену добу промислова буржуазія створила свої перші представницькі організації:

• «Всеросійський з'їзд фабрикантів, заводчиків та осіб, зацікавлених вітчизняною промисловістю», 1870;
• «З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії», 1874;
• «Всеросійське товариство цукрозаводчиків», 1897 тощо.

Фрідріх Енгельс, один із основоположників марксизму, писав про буржуа: "Буржуазія знищила могутність аристократії, дворянства, скасувавши майорати, або невідчужуваність земельних володінь, і скасувавши всі дворянські привілеї. Вона зруйнувала могутність цехового бюргерства, скасувавши всі цехи та всі привілеї ремісників. На місце тих та інших вона поставила вільну конкуренцію, тобто такий стан суспільства, при якому кожен має право займатися будь-якою галуззю промислової діяльності, при чому ніщо не може йому в цьому завадити, окрім відсутності потрібного для цього капіталу".^[5]

Людвіг фон Мізес, основоположник неолібералізму, засновник австрійської школи економіки писав про буржуазію: «Багатостраждальні „цеховики“ скасували рабство і кріпацтво, зробили жінку рівноправною супутницею чоловіка, проголосили рівність перед законом і свободу думки та переконань, оголосили війну війні, скасували тортури, пом'якшили жорстокість покарань. Яка культурна сила може похвалитися подібними досягненнями? Буржуазна цивілізація створила і поширила добробут, порівняно з яким все придворне життя минулого здається мізерним.»^[6]

«Їж ананаси, Рябчики жуй,
День твій останній приходить, буржуй.»

Володимир Маяковський, 1917 р.

• Міщанство
• Бюргерство
• Пополани

• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Hoipkemier, Mark (2015). Citizenship: Political. У Wright, James D. (ред.). International Encyclopedia of the Social & Behavioral Sciences. Т. 3 (вид. 2nd). Oxford: Elsevier. с. 650—654. doi:10.1016/B978-0-08-097086-8.93016-2. ISBN 9780080430768.

• Т. І. Лазанська. Буржуазія [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 408. — ISBN 966-00-0734-5.
• Олексій Вєдров. Експлуататори про себе. — Спільне. — 24 грудня 2012. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Merriam-Webster Lixicon [Архівовано 28 січня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
• Free Dictionary [Архівовано 14 травня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
• Meyers Großes Konversations-Lexikon [Архівовано 22 грудня 2013 у Wayback Machine.](нім.)
• Peter-Lexikon [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.](нім.)