На деяких радіостанціях (переважно інформаційних) диктори повинні мати особливі навички, спритність і швидкість під час передавання інформації.

Прикладом цього є новинна станція Radio Reloj, де тексти для двох голосів мають містити від 15 до 16 рядків, а для одного голосу — від 13 до 15. Якщо інформація відповідає цій вимозі, а диктор від самого початку читає в належному темпі, він повинен завершити читання рівно в конкретну хвилину. Проте іноді редактори залишають тексти трохи довшими. У такій ситуації диктор пришвидшує темп читання, щоб встигнути завершити текст вчасно. Іноді, коли новина є короткою, диктор доповнює її так званими «хвостами» — цікавими фактами, привітаннями відомих осіб. Також може трапитися, що інформація за кількістю рядків відповідає формату, але містить багато крапок і ком, що передбачає паузи. У такому разі диктор змушений пришвидшувати ритм читання, щоб завершити рівно в потрібну хвилину.^[2] Фактично, Mauricio Lomonte, диктор цієї станції, зазначив:

Це важка робота, оскільки, окрім знання специфіки цієї радіостанції, потрібно говорити протягом цілої години, читаючи новини з першого погляду, без попередньої підготовки. Це вимагає від дикторів дуже багато, саме тому потрібні великий досвід, концентрація та інтерпретація під час роботи в ефірі.^[3]

Радіодикторів часто називають диск-жокеями (DJ). Деякі з них читають за підготовленими сценаріями, тоді як інші повністю імпровізують. Обов'язки DJ включають інтерв'ювання в ефірі, приймання та виконання запитів слухачів, проведення конкурсів, а також коментарі на різні теми, зокрема про погоду, дорожній рух, спорт та інші новини. Більшість радіодикторів оголошують імена виконавців і назви пісень, але не обов'язково самі обирають композиції для ефіру. На багатьох станціях існують управлінські команди, які заздалегідь формують плейлисти. Сьогодні радіостанції також залучають DJ до оновлення вебсайтів станцій, де публікуються музика, інтерв'ю з гостями, розклади програм і фотографії.^[4] Радіодикторів також називають радіо-жокеями (RJ).